Ікона, виконана в техніці літографії на ясеновій дошці. Розміри малої - 12 х 16 х 2 см, середньої - 15 × 20 × 2 см.
Перша письмова згадка про ікону — у «Хроніці монастиря босих кармелітів у Вільно», де описано перенесення образу у новозбудовану каплицю в 1671 році. Тоді ж на ікону був накладений срібний оклад, залишено відкритими лише обличчя і руки Богородиці. У 1711 році будівля каплиці згоріла, але ікону вдалося врятувати й перенести до костелу святої Терези. Зрештою у 1713–1715 роках збудували нову кам’яну каплицю, куди священно перенесли ікону.
З образом пов’язано багато переказів, зокрема про чудесне воскресіння померлої дівчинки в 1671 році та численні інші випадки зцілення і захисту мешканців міста під час небезпеки. Декілька спроб викрадення та знищення ікони закінчувалися невдачами. Святиня пережила чимало пожеж і все ж збереглася неушкодженою.
Образ мав особливе значення для мешканців Вільнюса — кожен, хто входив у місто чи залишав його через Остру браму, мав помолитися перед іконою. Чоловіки знімали головні убори, виявляючи шану